Прокопов Любов останньою ніколи не буває

Любов останньою ніколи не буває
Як серце в роздумах болить
Ніхто за мене не відчує
І тільки мить щаслива мить
Недолі рану залікує
Мовчить у промені струна
Душа не споминах не грає
Я залишаючись один
Без тебе долю не признаю
Пробач за сльози що пекучими були
Коли за чварами нас доля обіймала
Пробач за весни що для тебе не цвіли
І не карай за те що боляче кохав я
Веди мене через життя як через храм
Де память молодість закоханим вертає
Не знаю хто але так праведно сказав
Любов останньою ніколи не буває