kolibri Давай назавжди

І знову тиша в моєму місті,;
І дощ малює на склі ми різні;
Твої очі ще грають в пам'яті,;
Як світло у вікнах, коли всі сплять.
Люди ми просто є люди,;
Скільки б не клялись "все забути";
Твої кроки ще чути в осені,;
А серце просить повертайся.
Давай назавжди...
Осінь між нами як лід і вино.
Ми два крила, що летіли давно.
Давай назавжди...
Наше життя - не крутили в кіно;
Осінь дощами кричить у вікно.
Давай назавжди...
На фото ми ще такі щасливі,;
Неначе й справді була весна.
Але між рядків уже осінь,;
І все, що лишилось, у мені.
Твої листи як старі пісні,;
Що грають в голові без зупину.
Я не шукаю тебе ніде,;
Але чомусь бачу в кожній людині.
Давай назавжди...
Осінь між нами як лід і вино.
Ми два крила, що летіли давно.
Давай назавжди...
Наше життя - не крутили в кіно;
Осінь дощами кричить у вікно.
Давай назавжди...
І якщо завтра знов прийде листопад;
Я не сховаюсь, не зроблю крок назад.
Бо навіть коли все згорить до тла;
Я пам'ятатиму, як ти сказала:;
Давай назавжди...
Осінь між нами як лід і вино.
Ми два крила, що летіли давно.
Давай назавжди...
Наше життя - не крутили в кіно;
Осінь дощами кричить у вікно.
Давай назавжди...