The Alibi Sisters & Логай Табу

Перегорни, ніби сторінку наша любов спогад лише.
Далі звикай, що моє серце не з тобою вже.
Я тільки звук, хіба не чуєш я не твоя, більше не тут.
Я ніби тінь, тихо зникаю просто далі йду.
Може я знов десь помиляюсь може колись в цьому розкаюсь.
Та все одно, знай, відпускаю навіки тебе.
Забудь ти мене забудь.
Я твоє табу час назад не поверну.
Пробач ти пробач мені.
Але ми самі розірвали цю струну.
Не буде крику тут, не буде плачу лишилась в нас лише одна остання вдячність.
Ти вчила в людях бачити добро і я навчився вела крізь вітер і вогонь, і коли губився.
Коли я падав від зневіри, - ти підіймала як раненого звіра діставала із капкана.
Ти хочеш, щоби я забув, що мав цю милість торкався губ твоїх, вдихав любові щирість.
Щоб відлетіли з пам'яті хвилина за хвилиною де мав можливість звати тебе своєю милою.
Тебе життя мені набило, мов тату на тілі скоріше море в інший бік запустить свої хвилі.
Чим видалю тебе із себе, й все, що пережили та знай, що відпускаю, бо немає вороття.
Але мій світ завжди звучатиме твоїм ім'ям забудь.
Ти мене забудь я твоє табу.
Час назад не поверну пробач.
Ти пробач мені але ми самі.
Розірвали цю струну !